(0626) 42-16-74

Стаття: «ОРІЄНТОВНА ІНДИВІДУАЛЬНА КАРТКА РОЗВИТКУ ДИТИНИ»

                              Вчитель-логопед                 Кононенко С.М.

Основний інструмент дитячих учителів-логопедів, психологів, педагогів і вихователів для оцінки розвитку дітей у колективах – індивідуальна картка розвитку дитини.

На кожного малюка в дитячому закладі, а потім і в школі заводять спеціальну картку – персональний документ, до якого вносять відомості про дитину, оцінки рівня його фізичного, психологічного та інтелектуального розвитку. Дані цього документа дозволяють оцінити психологічний розвиток дитини у всіх аспектах: сімейному, особистому, соціальному. З вмістом індивідуальної карти розвитку дитини можуть ознайомитися його батьки чи опікуни, а також викладачі.

При складанні карти або індивідуальної програми розвитку дитини досвідчені фахівці та педагоги виявляють сильні і слабкі сторони малюка, щоб, спираючись на них, побудувати оптимальний маршрут освіти і шлях розвитку, який допоможе найбільш повно розкрити справжні потреби і здібності дитини, і, можливо, виявити в ньому справжній талант.

ОРІЄНТОВНА ІНДИВІДУАЛЬНА КАРТКА РОЗВИТКУ ДИТИНИ

 (назва ДНЗ)

Анкетні дані

Прізвище, ім’я дитини _______________________________________________

Дата обстеження: _______________20_____р.

Вік дитини ________________________________________________________

Діагноз обласної (міської) ПМПК _____________________________________

__________________________________________________________________

Антропометричні дані

(заповнюється медичною сестрою)

Зріст _________________________ Вага ________________________________

Соматичний стан дитини ____________________________________________

__________________________________________________________________

Родинне навчання та виховання

(за даними зошита взаємозв’язку з батьками)

— увага батьків до дитини: достатня, недостатня, відсутня

— оцінка батьками стану мовленнєвого та психофізичного розвитку дошкільника: адекватна, занижена, завищена

— прагнення до співпраці зі спеціалістами дитячого закладу: ініціативність, пасивність, байдужість, бажання виконувати домашні завдання з дитиною, дослухатися методичних порад

— дитина і родина: малюнок сім’ї, розповідь про свою родину ______________

__________________________________________________________________

Дані спостережень:

(заповнюється вихователями сумісно з практичним психологом)

Зовнішній вигляд:  охайний, не охайний

Ступінь адекватності:

—   адекватна поведінка (можливе хвилювання на першому етапі);

— неадекватна поведінка (байдужність, фамільярність, недотримання дистанції, гіперзбудливість, плаксивість, агресія, сторожкість, невмотивована веселість, безпричинний сміх);

—  прийняття або неприйняття ситуації обстеження  (зацікавленість у процесі спілкування або в спільній грі).

Характер погляду: прямий, відкритий, зацікавлений, незацікавлений, осмислений, мало осмислений;

Особливості рухової активності: активний, пасивний, рухливий, зібраний, відзначається наявність гіперактивності, руховому розгальмування

Ігрова діяльність дитини:

— наявність інтересу до іграшок, байдужість, відсутність інтересу

— адекватність вибору іграшок ________________________________________

— вміння відтворювати у грі низку послідовних дій _______________________

— наявність вольових зусиль (чи доводить гру до кінця) ___________________

— супроводження гри мовленням: активно використовує, рідко, не використовує взагалі, володіє навичками діалогу

— характер ігрової діяльності дитини: маніпулювання з предметами, ігри з уявними предметами, конструктивні, сюжетно-рольові ігри

Поведінка та емоційно-особистісна сфера:

Емоційно-вольова сфера: в’ялий, апатичний, стриманий, життєрадісний, стривожений, запальний, збудливий, дратівливий, грубий

— ступінь комунікабельності __________________________________________

— особливості поведінки _____________________________________________

— адекватність емоційних реакцій, їх стійкість ___________________________

— міжособистісні стосунки (з дорослими, однолітками, адаптація в колективі)_________________________________________________________

— рухливість, ініціативність ___________________________________________

— становлення предметно-практичної, зображувальної, конструктивної діяльності _________________________________________________________

— сформованість цілеспрямованої діяльності ____________________________

— мотиваційний компонент діяльності: у взаємодії з тими, хто оточує;  у процесі занять;  ігрової;  мовленнєвої діяльності;  лідерство

— реакція на нерозуміння дорослими: замикається, плаче, поводиться агресивно, байдужість

— здатність до наслідування: виконує, виконує не в повному обсязі, не виконує

Навички самообслуговування: cформовані,  недостатньо сформовані,  не сформовані

Обстеження моторної функції:

(заповнюється вихователями сумісно з вчителем-логопедом)

Загальна моторика: cформована , недостатньо сформована, не сформована

*вправи виконує,  виконує з труднощами, не виконує:

ходьба______________ біг_________ повороти__________ нахили _________

присідання___________ стрибки________ кочення_______ метання ________

кидання__________ ловіння__________ повзання_______ лазіння ________

Мімічна моторика: жвава, виразна, невиразна, спокійна, маловиразна, млява, бідна, гримаси

*вправи виконує, не виконує, виконує з труднощами:

насупи брови _________ наморщи лоб_________ примруж око_________

відобрази радість _________ смуток _______ надуй щоку _____(щоки)_____

Ручна моторика:

— виконання вправ: вправи виконує, не виконує, виконує з труднощами

— маніпулювання дрібними предметами: маніпулює,

маніпулює з труднощами, не маніпулює

Праксис: конструктивний________________ динамічний ________________ провідна рука: ____________________________________________________

Загальні показники:

— правильність, точність, чіткість, стійкість, пружність, гнучкість, сила

— диференційованість, симетричність, ритмічність, втомлюваність

— темп: нормальний, уповільнений, прискорений

— координованість: правильна, уповільнена, відсутня

— рівновага: наявна, відсутня

— переключення: своєчасне, уповільнене, відсутнє

— наявність синкінезій та насильницьких рухів __________________________

— обсяг: повний, неповний

— самостійність виконання: повна, з допомогою, не виконує взагалі

— латеральність і міжпівкульна організація: норма,дизфункція

Дослідження стану когнітивного розвитку:

(заповнюється вчителем-логопедом сумісно з практичним психологом)

Сприймання:

орієнтація в просторі: орієнтується, орієнтується достатньо, не орієнтується справа___  зліва____ попереду______ позаду______ вищє______  нижче____ далеко____  близько____  у центрі___   

рахунок прямий ___,  зворотній ___,  поняття ”>  <” ___,  «один-багато»_____

порівняння множин:  порівнює самостійно; з допомогою;

одним (двома) способоми__________

пори року _________________________________________________________

частини доби ______________________________________________________

дні тиждня ________________________________________________________

узагальнюючі поняття: сформовані; в стадії формування; на побутовому рівні; виключення зайвого виконує (не)виконує

Слухове сприймання:

— слухо-просторове сприймання: cформоване , недостатньо сформоване; в стадії формування; не сформоване

Розвиток психічних процесів:

сприймання: в нормі, порушене, самостійне, емоційне, гнучке, критичне, ілюзії, галюцинації _________________________________________________

пам’ять: добра, середня, погана, конкретно-образна, словниково-логічна, емоційна, змішаного типу з перевагою _________________________________

мислення:  в нормі, порушене, темп мислення: сповільнений, в’язкість, детальність, нав’язливість

мисленнєві операції:

— аналізу ____________________  синтезу ______________________________

— порівняння _________________  узагальнення _________________________

— співвіднесення величини, форми та кольору предметів __________________

— вміння встановлювати предметно-логічні зв’язки _______________________

— розумова працездатність: втомлюваність, виснажуваність, здатність переключення з одного завдання на інше

увага: добре концентрує,(не) достатньо стійка,  знижена, розсіяна, відсутня, легко відволікається, швидко стомлюється, потребує переключення на інші види діяльності

ВИСНОВКИ:

— спосіб вирішення дитиною поставленого завдання: діє цілеспрямовано, звертається за допомогою, намагається подолати виниклі утруднення самостійно ________________________________________________________

— рівні допомоги, необхідні дошкільнику: пояснення, вказівка, повторення інструкції, навідні запитання, наочний зразок дій ________________________

— запас знань та уявлень дитини про себе: частини тіла називає: з допомогою, не називає;  функції: знає, не знає __________________________

 запас уявлень дитини про  навколишній світ: відповідає віку, обмежений

 можливості усвідомлення своєї статевої приналежності: ______________

— наявність і рівень інтересу до виконання завдань: ___________________

спостережливість___, допитливість____, стійкість уваги_____, пам’яті____, втомлюваність_____, вміння переключатися на інший вид діяльності_______, критичність в оцінюванні своїх результатів _____________________________

 рівень розуміння дитиною просторових ____________, часових __________, розмірових понять _______________________________________

— особливості навченості дитини, як дитина засвоює навчальний матеріал, набуває відповідних умінь і навичок: швидко, повільно, з труднощами:

________________________________________________________________________________________________________________

ПЕРСПЕКТИВНИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН
КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ

Вчитель-логопед:

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

Практичний психолог:

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

Вихователь:

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові та підпис спеціалістів)

 
 
 
 


 
 
 

Кононенко Світлана Миколаївна
вчитель-логопед

Стаття: «Скарбничка порад для уважних батьків»

Мова не є природженою здібністю, а розвивається в процесі онтогенезу паралельно з фізичним і розумовим розвитком дитини і служить показником його загального розвитку.
Мова дитини формується під впливом мови дорослих у величезній мірі залежить від достатньої мовної практики, нормального мовного оточення і від виховання і навчання, які починаються з перших днів його життя. Розвиток мови тісно пов’язаний з розвитком мислення.
У зв’язку з тим, що в даний час значно зросла кількість дітей з мовними порушеннями, а як відомо правильна мова є однією з найважливіших передумов подальшого повноцінного розвитку дитини, процесу соціальної адаптації, виявлення та усунення порушень мовлення необхідно проводити в більш ранні терміни. Тому вивчення розвитку мови дітей раннього віку, а також виявлення відхилень у розвитку мови у ранньому віці є найбільш актуальною темою в даний час. Пластичність нервової системи у дитини не безмежна і з віком значно знижується, тому робота з діагностики, профілактики, корекції й формуванню мови повинна починатися в ранньому віці.
Тому чим раніше будуть виявлені відхилення в розвитку мови. чим раніше буде розпочато заняття з дитиною, тим більших успіхів можна досягти в роботі. Особливо пильна увага потрібна у випадку, якщо дитина відстає в мовному розвитку.
Для розуміння патології мови, необхідно чітко уявляти весь шлях послідовного мовного розвитку дітей у нормі, знати закономірності процесу, уявляти кожен етап мовного розвитку, щоб помітити відхилення в цьому процесі.
Основні етапи розвитку мовлення дітей в нормі:
I етап розвитку мови дитини — домовленнєвий період
(з моменту народження до одного року)
В цей час з’являються голосові реакції: крик і плач, які сприяють розвитку рухів дихального, голосового та артикуляційного апарату.
Через два тижні дитина починає реагувати на голос мовця: прислухається, перестає плакати.
До кінця 1-го місяця — дитину можна заспокоїти мелодійною піснею.
Далі вона повертає голову в бік мовця, стежить за ним очима.
Незабаром малюк починає реагувати на інтонацію: на ласкаву – пожвавлюється, на різку – плаче.
Близько 2-х місяців — з’являється гуління.
До початку 3-го місяця — лепет (аму, тя-тя і т. п.).
З 5-ти місяців- дитина чує звуки, бачить артикуляцію, намагається наслідувати.
З 6-ти місяців — шляхом наслідування вимовляє окремі склади (ма-ма-ма, ба-ба-ба і т. д.). Надалі переймається тон, ритм, мелодика, інтонація мовлення.
З 7 місяців — звукосполучення сприймаються і зв’язуються з предметами і діями (тік-так, бух тощо), запам’ятовуються слова, з’являються реакції на них.
З 7-9 місяців — дитина повторює за дорослими різноманітні звукосполучення.
З 9–10 місяців – ехолалії – повторення звуків, які дитина чує безпосередньо від іншої особи (і це відрізняє їх від лепету).
До кінця 1-го року життя — з’являються перші слова.

II етап – переддошкільний вік (від 1 року до 3-х років)
Етап становлення активної мови. В цей час дитина багато і охоче повторює за мовцем і сама вимовляє слова. При цьому плутає звуки, переставляє їх місцями, спотворює, пропускає.

З 1,5 років З’являється розуміння словесного пояснення дорослого, накопичення нових слів, засвоєння знань.

2 рік життя. Починається період активного розвитку мовлення.
Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє.
До 2 років в дитячому словнику є мінімум 50 слів, а то і більше, з’являються двухсловні пропозиції.
На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки.
Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я.
Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися.
Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці.
На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

3 рік життя Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників.
До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії.
Відбувається активне зростання словникового запасу.
Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.
На цьому етапі розуміння мови перевершує вимовні можливості.

III етап – дошкільний вік (від 3 до 7 років)

4 рік життя Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку.
Активний словник досягає 1000-1200 слів, в основному, це іменники і дієслова.
Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів.
Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д.
Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями.
Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення. («Ми з мамою ходили в магазин за хлібом»).
Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка.
Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

5 рік життя Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів.
В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення.
Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова.
Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші.
У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх (шапка – «сапка», жовтий – «жовтий»).
Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – «йак», риба – «либа»).

6 рік життя До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів.
Висловлювання дитини стають більш повними та точними.
В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням.
В висловлюваннях дитини з’являються складні речення («Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу»). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені (паперовий літак, дерев’яний стіл).
Дитина використовує синоніми та антоніми.
Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови.
В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під).
В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями.
Значно покращується звуковимова.
Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки
(ш, ж, ч) та звуки р, рь.
Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

IV етап — шкільний вік (від 7 до 17 років)

Головна особливість розвитку мовлення дітей в цьому віці — це її свідоме засвоєння. Діти опановують звуковим аналізом, засвоюють граматичні правила побудови висловлювання. При цьому провідна роль належить письмовій мові.
Зазначені етапи не мають суворих та чітких кордонів. Кожен з них плавно переходить в наступний.
Для правильного і своєчасного розвитку мовлення необхідні певні умови. Дитина має бути:
• Психічно і соматично здоровою
• Мати нормальні розумові здібності
• Мати нормальний слух і зір
• Володіти потребою в спілкуванні
• Мати повноцінне мовне оточення
Розвиток дитини видається в декількох аспектах, пов’язаних з поступовим оволодінням мовою:
 Розвиток фонематичного слуху й формування навичок проголошення фонем рідної мови.
 Оволодіння словниковим запасом, граматикою і складовою структурою слів
 Оволодіння значеннєвою стороною мовлення.

Причини мовленнєвих порушень:
• Різні внутрішньоутробні патології (токсикоз при вагітності, вірусні й ендокринні захворювання, травми, несумісність крові по резус-фактору та інші). Найбільш грубі дефекти мовлення виникають при порушенні розвитку плода в період від 4 тижнів до 4 місяців.
• Родові травми й асфіксії (недостатність кисню) під час пологів, які приводять до внутрішньочерепних крововиливів.
• Уповільнення темпу дозрівання нервових клітин, які відповідають за мову. Дана причина найчастіше обумовлюється генетичним фактором.
• Різні захворювання в перші роки життя дитини.
• Травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.
• Спадкові фактори. У цих випадках порушення мовлення можуть становити лише частину загального порушення нервової системи й поєднуватися з інтелектуальною й руховою недостатністю.
• Мова не затребувана. Якщо з малюком ніхто з дорослих не спілкується, або спілкується мало, в недостатньому обсязі, намагаючись вгадати всі бажання. У дитини відповідно не виникає ніякої потреби висловлювати свої вимоги і емоції словесно.
• Несприятливі соціально-побутові умови, що приводять до педагогічної занедбаності, порушення емоційно-вольової сфери й дефіциту в розвитку мовлення.

Тривожні сигнали мовного розвитку дитини.
Коли бити тривогу?
Якщо у дошкільника відзначаються відхилення від нормального рівня мовного розвитку, потрібно провести обстеження його мови у логопеда дитячої консультації або розвиваючого центру, як можна швидше почати корекційні заняття.
Оскільки в основі багатьох мовних порушень лежить патологія нервової системи, при серйозних відхиленнях слід звернутися до невропатолога, пройти рекомендоване лікування в поєднанні з логопедичними заняттями.
Вік Відхилення від норми

До 2 років • Мовчить або лепече на незрозумілій мові
• Відвертається, коли йому ставлять запитання
• Спілкується жестами, в мові майже немає слів

2-3 роки • Діти не використовують мову, як засіб спілкування
• Активний і пасивний словник вкрай малий
• Діти не можуть побудувати навіть коротке речення
• Не розуміє сенс казки, не може відповісти на просте запитання щодо її змісту

3-4 роки • Діти говорять однією їм зрозумілою мовою
• Вони неохоче повторюють за дорослим слова і пропозиції
• На прохання «скажи ще раз, повтори краще» дитина не відгукується
• Помітні порушення дрібної моторики, недоступні точні рухи
• Діти не знають назви оточуючих їх предметів
• Вони не розуміють значення прийменників
• Дитина не може виконати артикуляційні рухи по показу дорослого в потрібній послідовності

4-5 років • Мова нерозбірлива, в ній відсутні багато звуків, часті перестановки складів і звуків
• Відповіді на питання односкладові, словниковий запас бідний, обмежений побутовими словами
• Не може розповісти про предмет, про щось з власного досвіду
• У словах пропускаються і переставляються склади і звуки

5-6 років • Каже нерозбірливо, неможливо визначить на слух, неправильно використовує слова, прийменники, не погоджує частини мови
• Словниковий запас вкрай малий
• Говорить короткими неповними пропозиціями
• Не вимовляє велику кількість звуків
• Перекручує слова, переставляє в них звуки і склади місцями
Час диктує свої умови: зараз до шести років дитина має не тільки чисто говорити, мати досить багатий словниковий запас, вміти чітко висловлювати свої думки, але і читати, писати друкованими літерами, вміти робити звуко-літерний аналіз слів. Тому чим раніше будуть виявлені відхилення в розвитку мови, чим раніше будуть розпочаті заняття з дитиною, тим більших успіхів можна досягти в роботі.
Особливо пильна увага потрібна у випадку, якщо дитина відстає в мовному розвитку.

Всебічний розвиток правильного мовлення
Мабуть кожну родину, де росте малюк непокоїть питання, як забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці вцілому, та мовленнєвий розвиток зокрема.
Перші роки життя дитини закладають фундамент для розвитку мови.
В цей час інтенсивно розвивається головний мозок, вдосконалюється артикуляційний апарат. Важливо не упустити відхилення від норм мовного розвитку, щоб вчасно надати корекційну допомогу, попередити розвиток складних патологій.
Розвиток мовлення дитини починається від самого народження. Навички правильного мовлення дитина набуває в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини має велике значення для всього її подальшого життя.
Мовленню необхідно вчити, перш за все, шляхом особистого прикладу. Дитина повинна чути правильне, чітке мовлення. Бажано, щоб батько і мати розмовляли з малюком на одній, на рідній мові. Дуже важливим є те, що мова, яку сприймає слух дитини в ранньому та молодшому віці — це найбільш сприятливі роки її життя.

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови

Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Стосовно розвитку кожного з компонентів Ви ознайомилися в розділі “Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини”.
Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропоную Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

Вік дитини Звуки мови
Від 1 до 2 років А, О, Е, М, П, Б
Від 2 до 3 років У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й
Від 3 до 4 років С, З, Ц
Від 4 до 5 років Ш, Ж, Ч, Щ
Від 5 до 6 років Л, Р

Як навчити дитину говорити правильно?
Уже до півторарічного віку словниковий запас маляти може перевищити двісті слів. Як правило, ці слова відтворюються дитиною з деякими перекручуваннями, цьому провиною невміння повною мірою володіти власним мовним апаратом.
Чим же в цьому випадку маляті можуть допомогти батьки, і як навчити дитину говорити правильно?
• Починати з самого «качана». Мається на увазі з самого народження дитини, а можна ще, будучи вагітною.
• Грати зі своєю інтонацією. На перших порах дитина здатна зрозуміти тільки різницю у вашій інтонації, тому частіше міняйте її, щоб привернути увагу дитини до своєї мови.
• Пустушка — ворог правильної мови. Даний факт підтверджений численними дослідженнями, проведеними дитячими докторами, фахівцями-логопедами. Пустушки сприяють розвитку неправильного прикусу, що не тільки впливає на утруднення з артикуляцією, але й сприяє затримці мовного розвитку в цілому.
• Звернення на ім’я, зоровий контакт. Найчастіше звертайтеся до дитини на ім’я. НЕ забувайте при цьому дивитися в очі малюкові, щоб він зрозумів, что звернення адресоване йому.
• Використання жестів — незамінна річ для взаєморозуміння і навчання дитини словами, тому дублюйте всі слова і дії відповідними жестами. Незабаром дитина почне асоціювати їх із словами.
• Розвивати в собі звичку коментувати усе, что робите і бачите. Комунікабельним людям не важко знаходити постійний предмет розмови з дитиною, більш мовчазним доведеться трохи розвинути в собі ці навички.
• Тренування м’язів. Для тренування м’язів мовного апарату можна купити дитині свисток, дудочку, губну гармошку; використання «твердої» їжі, а трохи пізніше почати займатися з малюком артикуляційною гімнастикою.
• Використовувати високий голос. Доведено, что діти краще реагують на високий голос. Багато жінок інтуїтивно переходять на більш писклявий голос при спілкуванні зі своїм чадом
• Говорити повільно, повторюючи по кілька разів. Очевидно, що при швидкій, невиразній мові дитина просто не вловить сенс слів і в майбутньому может неправильно їх вимовляти.
• Правильне проголошення слів дорослими – запорука правильної дитячої мови. Від незнання, або з метою говорити з дитиною на зрозумілій їй мові, багато батьків допускають перекручене проголошення слів. Як результат — маля засвоює саме таку форму слова, перебуваючи в абсолютній упевненості, що папа й мама неправильно говорити не можуть. Перекручування слів — прерогатива дитини. Батьки ж повинні використати загальноприйняту, а не придуману малям, словоформу.
• Спрощувати слова і пропозиції, но не захоплюватися видозміною слів і «сюсюканням». Спочатку дитині складно буде освоїти складні терміни і довгі слова, тому методика скорочення і спрощення мови может бути ефективна. Наприклад, замість слова «собака» можна говорити «гав-гав». Но не треба навмисно перекручувати слова, особливо після року.
• Збагачувати своє мовлення з дитиною поступово, додаючи нові слова, уточнення і доповнення. Наприклад, спочатку можна говорити «Оленка тримає котика», потім додавати «Оленка тримає гарного, пухнастого котика».
• Словесні ігри. Граючи з малюком, завжди супроводжуйте вашу діяльність словами.
• Читання — основа створення багатого словникового запасу. Порівняльний аналіз розвитку дитячої мови показали: ті малята, батьки яких не лінувалися по кілька разів у день читати казки, вірші й короткі розповіді, мають набагато більший запас слів, чим діти, мами й папи яких не утруждали себе настільки заморочливим заняттям.
• Зв’язування картинок з реальними предметами. Показуючи дитині ту чи іншу картинку в книжці, намагайтеся знайти її аналог в реальному світі і вказати дитині на схожість.
• Сюжетно-рольові ігри. Спочатку це можуть бути зовсім прості ігри. Наприклад, можна, можливо грати з іграшковим телефоном, дитина може дзвонити мамі, татові, братику, сестричці, говорити «алло», дізнаватися «як справи?» і навпаки. Потім можна розігрувати казки по ролям, придумувати сюжети самостійно, використовуючи предмети побуту та іграшки.
• Активні ігри. Потешки та пісеньки можна використовувати в активній грі з дитиною, спонукаючи її повторювати разом зі словами відповідні дії. Це паралельно з мовними навичками дозволить розвивати і фізичні, і музичні здатності дитини.
• Виключати фон при спілкуванні. Безліч фонових звуків (наприклад, телевізора) можуть плутати дитину, не дозволяють повноцінно зосередитися на вас та на тому, що ви говорите малюкові.
• Не перевантажуйте дитину. Пам’ятайте що у дошкільників із мовленнєвими порушеннями страждають всі психічні процеси. Тому під час мовленнєвих завдань дитині потрібно давати більше часу для роздумів але не перевантажувати її. Не слід підганяти її з відповіддю, краще повторити завдання ще раз і тільки після невдалих багаторазових спроб натякніть в якому напрямку слід шукати вирішення цього завдання. Виявляйте свою кмітливість.
• Не дорікайте, коли в неї щось не виходить, якщо чогось вона не вміє. Під час виконання ігрових завдань у малечі (особливо на початкових етапах) можуть виникати труднощі. Не акцентуйте увагу на цьому.
• Кожна дитина – індивідуальність. ЇЇ розвиток відбувається за власними законами. Тому не порівнюйте свого малюка з однолітками, які можливо, випереджають його у своєму розвитку.
• Золоте правило організації і керівництва будь-якою діяльністю дитини, в тому числі й грою: дитині має бути цікаво і комфортно!
• Розвиток дрібної моторики й оволодіння мовою — процеси паралельні. Центр координації руху пальців рук і мовний центр розташовані настільки близько, що активний розвиток одного спричиняє настільки ж активний розвиток іншого. Тому так важливо стимулювати різнобічні тактильні відчуття дитини. Масаж рук, пальчикові ігри, перебирання дрібних предметів, дотик до різних поверхонь, складання пазлів і мозаїки, зав´язування шнурків і застібання ґудзиків, малювання й використання таких предметів, як ручка й ложка впливають на прискорення процесів оволодіння мовою.
Проявляючи терпіння, знаходячи час на читання й розвиваючі ігри, батьки тим самим не тільки навчають маляти правильно говорити, але й забезпечують своїй дитині гідне місце в навколишньому його соціумі.